Це вид із колишньої тоді північно-східної околиці міста на вулиці Київську та Вільську (нині – Перемоги). Вперше ця гравюра була опублікована в Польщі в ілюстрованому тижневику “Tygodnik Ilustrowany” № 100 від 24.08.1861 року на сторінках 72 і 73. Гравюра розміром 121×431 мм збереглася в хорошому стані з незначними дефектами у вигляді проколів та плям. Під гравюрою пояснення польською мовою видатного письменника, публіциста, видавця, автора книг з історії та етнографії Юзефа Ігнація Крашевського: WIDOK OGOLNY ZYTOMIERZA. (Rysowal z natury Fabianski, drzewie Ceglinski)».
Крашевський у 1853 – 1858 роках жив та творив у Житомирі. Автор гравюри відомий польський гравер Ян Стіфі (Jan Styfi, 1839 – 1921). Він навчався у 1856 – 1857 роках у Варшавській школі образотворчих мистецтв, працював ксилографом для журналів, книг та календарів. Ксилографія – вид друкованої графіки, гравюра на дереві або відбиток на папері, зроблений з такої гравюри.
Як основу для гравюри Ян Стіфі використав малюнок з натури польського художника, ілюстратора, графіка, сценографа та театрального діяча Еразма Рудольфа Фабіянського (Erazm Rudolf Fabijaтski). Народився Фабіянський у Житомирі у 1826 році. Після навчання в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі вивчав у 1845 – 1852 роках медицину у Київському університеті. У 1852 – 1860 роках служив директором театрів у Житомирі та Києві. У 1861 році за патріотичну діяльність був посаджений до в’язниці.
Після визволення переїхав до Варшави. Учасник січневого повстання у Польщі 1863 року. Після його придушення жив у вигнанні у Відні, потім вступив до Французького Іноземного легіону, воював у його лавах під час франко-прусської війни (1870 – 1871). Після 1871 року повернувся до Польщі, жив у Львові. У 1880 р. оселився в Кракові, де займався розписом храмів і театрів. Був широко відомий як майстер міських краєвидів. Помер 17 липня 1892 року у Кракові. Інформація про його біографію з Вікіпедії.
Панораму Житомира Фабіянський малював з натури у 1852 – 1853 роках, але не пізніше 12 червня 1853 року. Чому не пізніше поясню нижче. Розглянемо цю гравюру.
Перед нами панорама міста, яким його бачив на власні очі художник у середині ХІХ століття. На передньому плані ліворуч уже забудовується широка ґрунтова дорога, яка незабаром отримає назву Малої Петербурзької вулиці (нині Львівська). Її перетне (за городами) майбутня Велика Петербурзька вулиця (нині Покровська), як частина поштової дороги до Санкт-Петербурга.
Забудова цих вулиць сформується у другій половині ХІХ століття. А на другому та задньому планах гравюри ми вже бачимо вулиці та площі нинішньої центральної частини міста з будинками, частина з яких збереглася дотепер.
На задньому плані зліва на розі вулиць Київської та Пилипонівської (нині Михайлівська) будується Михайлівська церква під керівництвом та коштом житомирського купця Михайла Федоровича Хаботіна. Якщо порівняти сьогоднішній зовнішній вигляд церкви, і навіть її вид на старих фотографіях, з її виглядом на гравюрі, можна знайти багато несхожого. Очевидно, фасад було змінено з архітектурних міркувань ще у процесі будівництва.
Мине ще три роки, і 1856 року її освятять в ім’я святого Архістратига Михаїла. А ще через три роки 1859 року під вівтарною частиною у підвальному приміщенні церкви поховають її творця Михайла Хаботіна. Правіше за церкву – великий Губернаторський сад. Його заклали за будинком губернаторів із боку нинішнього Львівського провулка на початку XIX століття, а вирубали під забудову у роки радянської влади. Губернаторський будинок через дерева не видно. Правіше за сад на лівій стороні початку Київської вулиці двох та триповерхові прибуткові будинки.
Всі ці будинки, крім перших трьох, будуть зруйновані під час звільнення Житомира від німецько-фашистської окупації у 1943 році. Перші два будинки знесуть під нову забудову у 1960-х роках, третій у 1980-х. Губернаторський будинок знесуть 1957 року під будівництво кінотеатру “Україна”.
У центрі гравюри на задньому плані на розі Київської вулиці та Семінарійської площі (нині Соборна) – Семінарійський костел блаженного Іоанна з Дуклі (до святих його зарахують у 1997 році). Костел для ченців бернардинів почали споруджувати у 1820 році, а завершили та освятили у 1842 році. У 1844 році, після виселення з монастиря ченців, обидві будівлі передали переведеній із Луцька Луцько-Житомирській римсько-католицькій духовній семінарії. Вежа центрального входу костелу з боку площі не збереглася. Її прибудують із боку вулиці Театральної наприкінці 1990-х років.
Лівіше за костел на правій стороні Київської вулиці видно нещодавно знесений двоповерховий будинок № 6, у якому 1924 року народиться майбутній видатний учений у галузі сучасної геронтології та вікової фізіології, академік, доктор медичних наук Володимир Веніамінович Фролькіс. На задньому плані праворуч від центру гравюри – нова вулиця Вільська, вже прорізана від Семінарійської площі до нинішньої площі Короленка, як частина Брест-Литовського поштового тракту, що будується тоді.
На Соборній площі (нині площа Перемоги) у будівельних лісах триває реконструкція Соборної церкви Преображення Господнього із прибудовою дзвіниці. Це колишня уніатська церква, збудована у XVIII столітті. Реконструкцію церкви розпочали 1851 року. Ми тут бачимо вже майже готову будівлю, але 13 червня 1853 року о другій годині ночі нова дзвіниця раптово звалиться, розваливши всю будівлю. На цьому місці з 1867 по 1874 будуватимуть новий Преображенський собор.
Праворуч на розі Вільської та Іларіонівської (нині Михайла Грушевського) вулиць на стадії завершення будівництва дерев’яна церква в ім’я Святого великого князя Олександра Невського. Її освятять 1854 року. З 1860 року ця церква служитиме тимчасовим православним собором до будівництва нового Преображенського собору. Знесуть церкву 1927 року, і на її місці збудують навчальний корпус школи червоних командирів. Будівля збереглася.
Чомусь праворуч від церкви на задньому плані гравюри зображено Кафедральний костел Святої Софії з двома вежами на головному фасаді та з дзвіницею, до того ж з боку його заднього фасаду. Костел, збудований у 1737 році на Замковій горі, мав бути видно художнику майже в центрі гравюри з боку його бічного фасаду. Схоже, що він був змальований у наступні роки вже не з натури, а з іншої гравюри чи малюнка.
Зберігся малюнок костелу Святої Софії, виконаний у ті ж роки Фабіянським, але з боку його головного фасаду. А саме в такому ракурсі цей костел із дзвіницею зображений на гравюрі відомого польського літератора, композитора, музиканта та художника Наполеона Орди. Збіг не тільки в ракурсі, а й у деталях. Можливо, був і аналогічний рисунок Фабіянського.
Автор: Борис Дубман
