Історія Свято-Миколаївської церкви налічує понад 100 років. Свято-Миколаївська церква за історію свого існування жодного разу не закривалася та не припиняла проводити служби.
Будівництво церкви розпочато ще наприкінці ХІХ ст. 1885 року, коли житомирянин Семен Матлахов вирішив побудувати церкву на місці могили своєї дружини Варвари Матлахової.
“Бажаючи вибудувати власним коштом на труні померлої дружини моєї Варвари Матлахової, на Православному цвинтарі, передмісті Житомира, званого Смолянкою, церкву, при чому прикладаю план цього цвинтаря і план на будівництво церкви…”, – писав тоді Матлахов архієпископу Волинському Паладію.
Архієпископ дозволив будувати церкву й у 1889 році було поставлено зруб на кам’яному фундаменті. Наступні сім років храм не будувався, а дерев’яна коробка гнила. У свій час духовенство навіть вирішило, що “для жителів Смолянки храм не потрібен, оскільки недалеко є інші храми”.
22 жовтня 1896 року храм було добудовано та освячено архієпископом Волинським та Житомирським Модестом. На добудову храму жертвували багато мешканців навколишніх будинків, але найбільше грошей дав Григорій Гроза. Він закінчив церкву за власний кошт. До речі, 1908 року Гроза помер і був похований за вівтарем храму поряд із могилою його дочки. Могила мецената збереглася до сьогодні.
Першим парафіяльним священиком Свято-Миколаївської церкви став ієрей Максим Немоловський.
У 1922 році радянська влада почала вилучати цінності з храму, нібито для допомоги голодуючим. Було вилучено хрести, ікони, чаші та інше церковне приладдя. 1927 року церква вперше згоріла.
Наприкінці 30-х років у Житомирі діяли лише дві церкви, Свято-Миколаївська церква на Смолянському цвинтарі та храм св. апостола Якова на Російському цвинтарі. Перед війною усі священики храму св. апостола Якова були переведені до церкви на Смолянці, де й були розстріляні, вислані або ж ув’язнені.
Таким чином, Свято-Миколаївська церква залишилася без священиків. Це був єдиний період, коли в церкві не було богослужіння. Хоча й у цей час храм не залишався без молитви, сестри Андрієвські приходили до храму молитися підпільно.
До речі, під час Другої Світової війни церква активно працювала і до неї ходило багато людей.
Не зважаючи на всі історичні перипетії, Свято-Миколаївська церква жодного разу не була закрита і не залишалася без молитви та парафіян. Якщо з часу початку будівництва храму (1885 рік), то церкви вже 127 років. До речі, Свято-Миколаївська церква є пам’яткою архітектури ХІХ ст. місцевого значення.
